Коли у 70-х роках будували цю споруду, наштовхнулись на триярусні підземні зали. Однак строки «гор

 

Нагадаю, що з Держбюджету для Вінниці планується виділити 15 мільйонів гривень на реставрацію вулиці Соборної. Однак поки що у місто надійшло тільки 4.

Першочергово мають поміняти трамвайну колію по всій вулиці на чеську, «оксамитову». Вона була прокладена ще у 1912 році. Також планують перекласти бруківку. Бо ту, по якій ми сьогодні їздимо, клали ще в 1946 році полонені німці. Все це планують зробити до осені цього року.

Нещодавно виконали шурфи для дослідження ґрунтів та наявність підземних ходів на Соборній. Справа в тому, що міняти будуть не тільки дорогу, але й підземні комунікації. А значить, є повна впевненість, що відкриються нові сторінки підземної Вінниці. Бо, згідно з документами, під Вінницею є ходи в трьох ярусах.

В минулому році фірма «Геосистема» зробила першу комп'ютерну карту міста. Але, на жаль, у Вінниці немає дигерів, які б досліджували ці підземні катакомби.

Як зазначив мер міста Олександр Домбровський, коли знайдуть нові ходи, то можна буде зробити Вінницю більш туристично привабливою — з підземними музеями, кафе, ресторанами. Бо для усього світу саме такі маршрути є ексклюзивними, і за них платять великі гроші. Так що підземні ходи можуть стати такими ж об'єктами, як ставка Гітлера та склеп Пирогова.

Поки що ми не зможемо гуляти підземними ходами Вінниці через небезпеку. А от Людмилі Денисовій, відомій у Вінниці архітектору-краєзнавцю, пощастило. Вона багато років займається вивченням прихованої історії. І серед цього — підземними ходами.

- Під сучасною Вінницею збереглися унікальні і ще ніким не вивчені підземні ходи. Найбільше їх — від Центрального мосту до міськвиконкому. Коли цікавишся історією, то просто приречений на несподіванки. Розкажу, як свого часу мені довелося разом з покійним Віктором Кішеком знайти найвідоміші підземні ходи, які згодом стали рестораном «Манхеттен».

Також з іншими підприємцями, які мали у власності старі будинки, доводилось відкривати підземні зали. Наприклад, є один будинок у центрі Вінниці. Він був зведений ще у 80-х роках 19 століття. І свого часу став окрасою центральної частини Вінниці. У підвальній частині знаходився сарай. Він був закиданий різним мотлохом і старими будматерілами. Спочатку думали просто розчистити той сарайчик.

В одній з стін сараю помітили невелике провалля, з якого тягнуло повітрям. Почали розгрібати стіну, і вона піддалася. А там, за стіною — велика зала, від якої розходяться кілька ходів. Почали розчищати. Один з них — мав довжину близько 25 метрів. Так ми потрапили у справжній підземний хід 18-го століття. Його стіни та арочна стеля викладені і укріплені цеглою. Ширина відкритого ходу складає 1,5 м, висота — до 3 м з поступовим спуском в бік Південного Бугу. Ми одразу помітили, що повітря в підземеллі чисте та свіже. І побачили в стелі підземного ходу вертикальні канали діаметром 15-20 см, які мають вихід нагору.

І ця знахідка не є винятком. Час від часу рукотворні підземні ходи під Вінницею дають про себе знати.

До речі, при будівництві всіх будинків до середини 19-го століття враховувалось проходження підземних сходів. Їх використовували для з’єднання з існуючими і робили там особисті схованки. Тому можна з впевненістю сказати, що усі підвали під старими будинками у центрі Вінниці — це нерозчищені підземні ходи.

Підземні ходи (потери) на Поділлі робили під час будівництва замків і монастирів. Туди ховалось місцеве населення під час ворожих нападів та мало можливість виходу з замків. А оскільки підземні ходи мали, передусім, стратегічне значення, то будувались вони таємно.

Поява підземних ходів у Вінниці пов'язана з забудовою правобережного берега Південного Бугу Це почалося з 16-го століття, коли з'явилось Нове місто — сьогоднішній центр.

У 1598 році до Вінниці перевели адміністративний центр Брацлавського воєводства. Нове місто розбудовується, а Старе місто на лівому березі — занепадає, перетворюється на хутір.

Перші забудови та заїжджі двори Нового міста почали з'являтись на місці теперішньої ТЕЦ. Так виникає район Єрусалимки. З'являються чотири монастирі, і, як результат — багато підземних ходів.

В 1610-1617 роках навпроти острова Кемпа будується перша мурована споруда з каменю і цегли — єзуїтський монастир. Для єзуїтів наш подільський край, який межував з татарським степом, був вельми ворожим. Тому монастир швидше нагадував фортецю. А за високими стінами вирує життя — будуються костьол, келії, єзуїтська школа, і одразу в підземних монастирських приміщеннях з'являються підземні переходи. Їх використовують при облозі та для поховання монахів.

У 1616 році з'являється православний чоловічий Преображенський монастир. Він займав території від вул. Козицького, де тоді закінчувалось Нове місто, до вулиці Михайличенка.

А у 1621 році на території єзуїтського монастиря, який отримав назву «Мури», починає будуватись католицький домініканський монастир.

1626 — ще один жіночий православний монастир — Благовісний. Він знаходився на території вулиць Козицького-Свердлова-Кропивницького та Володарського. І саме на цій території сьогодні — найбільше збережених підземних ходів та приміщень на глибині 5-7 метрів.

На жаль, сьогодні місця, тобто провалля, не вивчено. Підземні ходи, як правило, закидають камінням, бетоном. І все це виключає можливість їх подальшого вивчення. Особливо небезпечними стають підземні ходи вздовж центральної частини вулиці Соборної. Постійна вібрація від трамвайної колії дає про себе знати. Напівзруйновані, вони приховують небезпеку у місцях забудови, системі міських інженерних комунікацій, транспортних магістралей, що проходять над ними.

Наприкінці 19-го століття існувало чимало легенд, пов'язаних з таємницями підземель. Одна з них — про заховані скарби. Спускалися у підземні ходи, проходили аж під Бугом на лівий бік, але ніхто не знає, що знайшли і скільки.

Серед шукачів скарбів були і справжні вандали — ці вже займалися грабуванням поховань монахів, які були похоронені у підземних склепах на території монастирів.

Цікаво, що ще на початку 20-го століття влада міста дозволяла проводити екскурсії по підземних переходах для гімназистів, і такі екскурсії були включені до переліку знайомств з історичними пам'ятками міста. Демонстрували підземні переходи і поважним гостям міста.

Але ще одна проблема — повна відсутність будь-яких схем та детальних описів. Як переказують старожили, детальна схема підземних переходів Вінниці досі зберігається в архівах Ватикану.

Будинки почали руйнуватись, коли під Соборною почали прокладати комунікації — водопроводи, каналізацію, теплотраси. І якщо раніше будівництво велося по рельєфу місцевості, то на початку 20-го століття почали використовувати квартально-периметральну забудову — без врахування рельєфу, і ставили будинки просто по «живому».

До речі, коли будували кінотеатр «Росія», знайшли під ним величезну залу, з якої виходили ходи, і там знайшли зброю часів війни. Також зброя, тільки часів революції, була знайдена під час будівництва «Макдональдзу». А от під міськвиконкомом просто залили бетоном величезну залу з десятками підземних ходів.

По вул. Володарського у сьогоднішніх будинках до цього часу збереглися великі підвали жіночого монастиря, які сьогодні їхні хазяї використовують як комори.

А на місці теперішньої Єрусалимки евреї мали невеликі наділи землі. Тому вони будували свої будинки догори та рили землю донизу. І хоча сьогодні усі наземні споруди єврейської Єрусалимки знесені, збереглися глибокі підвали.

До речі, в Шаргороді до цього часу не існує мережі міської каналізації. Усі місцеві жителі користуються підземними ходами. Туди вони і зливають нечистоти.

Підземні природні та рукотворні печери, катакомби, гроти, підземні споруди. У спадок нам залишено багато. Питання тільки, чи зможемо все це зберегти.

Автоматичний переклад:

ПОД горисполкомов НАИБОЛЕЕ подземные ходы

Когда в 70-х годах строили это здание, натолкнулись на трехъярусные подземные залы. Однако сроки «горели», и их залили цементом. Его ушло больше, чем эта 9-этажное сооружение. А все потому, что в Виннице Няма дигерив. А схема винницкого подземелья тайно хранится в архивах Ватикана.

Напомню, что из Госбюджета для Виннице планируется выделить 15 миллионов гривен на реставрацию улицы Соборной. Однако пока в город поступило только 4.

Первоочередно должны поменять трамвайный путь по всей улице на чешский, «бархатную». Она была проложена еще в 1912 году. Также планируют переложить брусчатку. Ибо ту, по которой мы сегодня ездим, клали еще в 1946 году пленные немцы. Все это планируется сделать к осени этого года.

Недавно выполнили шурфы для исследования грунтов и наличие подземных ходов на Соборной. Дело в том, что менять будут не только дорогу, но и подземные коммуникации. А значит, есть полная уверенность, что откроются новые страницы подземной Виннице. Ибо, согласно документам, под Винницей есть ходы в трех ярусов.

В прошлом году фирма «Геосистема» сделала первую компьютерную карту города. Но, к сожалению, в Виннице Няма дигерив, которые бы исследовали эти подземные катакомбы.

Как отметил мэр города Александр Домбровский, когда найдут новые ходы, то можно будет сделать Винницу более туристически привлекательной - с подземными музеями, кафе, ресторанами. Потому что для всего мира именно такие маршруты являются эксклюзивными, и за них платят большие деньги. Так что подземные ходы могут стать такими же объектами, как ставка Гитлера и склеп Пирогова.

Пока что мы не сможем гулять подземными ходами Виннице из-за опасности. А вот Людмила Денисова, известной в Виннице архитектору-краеведов, повезло. Она много лет занимается изучением скрытой истории. И среди этого - подземными ходами.

- Под современной Винницей сохранились уникальные и еще никем не изучены подземные ходы. Больше всего их - от Центрального моста до горисполкома. Когда интересуешься историей, просто обречен на неожиданности. Расскажу, как в свое время мне пришлось вместе с покойным Виктором Кишеком найти самые подземные ходы, которые впоследствии стали рестораном «Манхэттен».

Также с другими предпринимателями, которые имели в собственности старые дома, приходилось открывать подземные залы. Например, есть один дом в центре Винницы. Он был возведен еще в 80-х годах 19 века. И в свое время стал украшением центральной части Винницы. В подвальной части находился сарай. Он был закиданий разным хламом и старыми будматериламы. Сначала думали просто расчистить то сарайчике.

В одной из стен сарай заметили небольшое пропасть, из которой тянуло воздухом. Начали разгребать стену, и она поддалась. А там, за стеной - большой зал, от которой расходятся несколько ходов. Начали расчищать. Один из них - имел длину около 25 метров. Так мы попали в настоящий подземный ход 18-го века. Его стены и арочные потолок выложены и укреплены кирпичом. Ширина открытого хода составляет 1,5 м, высота - до 3 м с постепенным спуском в сторону Южного Буга. Мы сразу заметили, что воздух в подземелье чистое и свежее. И увидели в потолка подземного хода вертикальные каналы диаметром 15-20 см, которые имеют выход наверх.

И эта находка не является исключением. Время от времени рукотворные подземные ходы под Винницей дают о себе знать.

Кстати, при строительстве всех зданий до середины 19-го века враховувалось прохождения подземных лестниц. Их использовали для соединения с существующими и делали там личные тайники. Поэтому можно с уверенностью сказать, что все подвалы под старыми домами в центре Винницы - это нерозчищени подземные ходы.

Подземные ходы (потери) на Подолье делали во время строительства замков и монастырей. Туда ховалось местное население во время вражеских нападений и имело возможность выхода из замков. А поскольку подземные ходы имели, прежде всего, стратегическое значение, то строились они тайно.

Появление подземных ходов в Виннице связанная с застройкой правобережной берегу Южного Буга Это началось с 16-го века, когда появилось Новый город - сегодняшний центр.

В 1598 году в Винницу перевели административный центр Брацлавского воеводства. Новый город перестраивается, а Старый город на левом берегу - приходит в упадок, превращается в хутор.

Первые застройки и заезжие дворы Нового города начали появляться на месте нынешней ТЭЦ. Так возникает район Ерусалимка. Появляются четыре монастыри, и, как результат - множество подземных ходов.

В 1610-1617 годах напротив острова Кемпа строится первая каменная сооружение из камня и кирпича - иезуитский монастырь. Для иезуитов наш подольский край, который межував с татарским степью, был весьма враждебным. Поэтому монастырь скорее напоминал крепость. А за высокими стенами бурлит жизнь - строятся костел, кельи, иезуитские школа, и сразу в подземных монастырских помещениях появляются подземные переходы. Их используют при осаде и для захоронения монахов.

В 1616 году появляется православный мужской Преображенский монастырь. Он занимал территории от вул. Козицького, где тогда заканчивалось Новое города на улице Михайличенко.

А в 1621 году на территории иезуитского монастыря, который получил название «Муры», начинает строиться католический доминиканский монастырь.

1626 - еще один женский православный монастырь - Благовисна. Он находился на территории улиц Козицкого-Свердлова-Кропивницкого и Володарского. И именно на этой территории сегодня - наиболее сохранившихся подземных ходов и помещений на глубине 5-7 метров.

К сожалению, сегодня места, то есть пропасть, не изучен. Подземные ходы, как правило, забрасывают камнями, бетоном. И все это исключает возможность их дальнейшего изучения. Особенно опасными становятся подземные ходы вдоль центральной части улицы Соборной. Постоянная вибрация от трамвайной колеи дает о себе знать. Полуразрушенной, они таят опасность в местах застройки, системе городских инженерных коммуникаций, транспортных магистралей, проходящих над ними.

В конце 19-го века существовало немало легенд, связанных с тайнами подземелий. Одна из них - о спрятаны сокровища. Спускались в подземные ходы, проходили вплоть под Бугом на левый бок, но никто не знает, что нашли и сколько.

Среди кладоискателей были и настоящие вандалы - эти уже занимались добычу захоронений монахов, которые были похоронени в подземных склеп на территории монастырей.

Интересно, что еще в начале 20-го века власти города позволяла проводить экскурсии по подземных переходах для гимназистов, и такие экскурсии были включены в перечень знакомств с историческими достопримечательностями города. Демонстрировали подземные переходы и уважаемым гостям города.

Но еще одна проблема - полное отсутствие каких-либо схем и подробных описаний. Как переводят старожилы, подробная схема подземных переходов Виннице до сих пор хранится в архивах Ватикана.

Дома начали рушиться, когда под Соборной начали прокладывать коммуникации - водопроводы, канализация, теплотрассы. И если раньше строительство велось по рельефу местности, то в начале 20-го века начали использовать ежеквартально-периметральну застройку - без учета рельефа и поставил дома просто по «живому».

Кстати, когда строили кинотеатр «Россия», обнаружили под ним огромную залу, из которой исходили ходы, и там нашли оружие времен войны. Также оружие, только времен революции, была найдена во время строительства «МакДональдз». А вот под горисполкомом просто залили бетоном огромную зала с десятками подземных ходов.

По вул. Володарського в сегодняшних домах до сих пор сохранились большие подвалы женского монастыря, которые сегодня их хозяева используют как кладовки.

А на месте нынешней Ерусалимка евреи имели небольшие наделы земли. Поэтому они строили свои дома вверх и рыли землю вниз. И хотя сегодня все наземные сооружения еврейской Ерусалимка снесены, сохранились глубокие подвалы.

Кстати, в Шаргорода до сих пор не существует сети городской канализации. Все местные жители пользуются подземными ходами. Туда они и сливают нечистоты.

Подземные природные и рукотворные пещеры, катакомбы, гроты, подземные сооружения. В наследство нам оставлено много. Вопрос только, сможем все это сохранить.

 



  • На главную
    Реклама